Враження після Шахтар – Рапід на Арена Львів

Home  >>  Інша діяльність  >>  Враження після Шахтар – Рапід на Арена Львів

Враження після Шахтар – Рапід на Арена Львів

26
Сер,2015

off

Потрапив я туди і просто не можу не прокоментувати те, що побачив. Тут майже не йтиметься про саму гру. Хіба що скажу, що явно мав виграти Рапід і був цікавий нюанс, що чи не всі їх гравці австрійці, а у Шахтаря українців мало. Якби не знати суті, то можна подумати, що грає африканський клуб проти європейського. Така от невеличка хвилинка расизму:)) А про враження можна розділити на кілька пунктів:
– дійти до стадіону ціла морока: переповнений транспорт, потреба йти пішки довгу відстань… ЛМР так хвалиться інноваціями, а банального регулювання потоками громадського транспорту згідно поточних потреб досі нема. Ну а коли думали де будувати стадіон, то незрозуміло чим керувалися вирішуючи питання прибуття глядачів. Частина території біля Арени навіть не покрита асфальтом і виглядає постапокаліптично.
– сама споруда досить примітивна, з вдаваною помпезністю і смердить класичною радянською архітектурою. Так і проситься там на стінах серп і молот чи якийсь пам’ятник робочому і колгоспниці:) Все явно робилося нашвидкоруч “аби було”. Про естетичне враження ще десь, крім загального плану всередині і зовні не думали. Просто гора бетону і труб.
– перевірки на вході виглядають серйозно, але теоретично можна пронести деталі для виготовлення вибухового пристрою.
– пофігістична міліція навколо більше сприймала це як розвагу, ніж роботу. Ну а поліцейські просто раділи, що вони там і виглядали досить розгубленими.
arenalviv– стадіон спершу здається великим, але вже всередині стає ясно, що це не так. На жаль, його спроектували лише для футболу і справді важко уявити як ще його можна використовувати у спортивних цілях. Концерти то таке…
– вразило абсурдністю оголошення диктора, що на стадіоні не можна знаходитися у стані алкогольного сп’яніння. Це тоді, коли працівники Арени позаду сидінь продають пиво і половина присутніх його вживає і від цього явно не є тверезими. Я вже мовчу про тих, хто таким туди прийшов ще до гри. Якщо без алкоголю, то без. Зрештою, можна безалкогольне пиво продавати… Але то ж не вигідно і людей буде більше, якщо закривати очі на власні ж правила. Тільки от потім вирішувати ситуації з неадекватами треба, а не надто дорослі стюарди мало що зможуть зробити…
– сміття. Багато сміття. Спершу я не розумів чому сидіння і все під ними таке примітивне, але швидко здогадався. Наші люди свині й нормальні місця не було сенсу робити – все б знищили і засрали. Огидно бачити як люди лузають насіння на підлогу, кидають пляшки, пластикові стакани(часто не зовсім пусті) і пакети… Культурна столиця! Європейці! Коли ще таке на старих недоглянутих стадіонах, то якось не так мозолить очі, а тут зробили для них нормальний, а бидло прийшло і засмітило все. І це не якісь там п’яні гопники чи дурні малолітки – багато глядачів приходили сім’ями. Наче мали б бути цивілізовані люди, але ні.
– не менш огидним було бачити як нібито патріотичний(як ще люблять казати – “бандерівський”) Львів кричить російською “Шахтёр” і кайфує від теж російськомовного гімну цієї команди. При цьому всі знають, що її власник фінансує ДНР і ЛНР. Йдучи на матчі Шахтаря львів’яни дають прибуток Ахметову, а той фінансує терористів, що вбивають наших солдат. Може бути, що родичі якогось солдата купують білет, а ті гроші потім підуть на патрони, що вб’ють його на фронті. Але справа навіть не у війні, а якійсь психологічній зраді й пристосуванстві…
Загалом, я не любитель футболу (хоч і знаю результати останніх матчів та турнірну таблицю ЧУ і де українські представники). Це досить безглузде витрачання часу – півтора годити просрати на те, щоб оцінювати як якісь чоловіки бігають з м’ячем… Та й спортивна складова майже відсутня – це тепер шоу. Мета цього явища аналогічна до функцій Колізею – розвага публіки з метою їх відволікання від поганого життя. На стадіоні в одній каші багатії та люди малопрестижних професій і малих статків. Чому їм так це подобається? Банальна психологія мас. Тут можна відчути себе частиною чогось великого. Особливо, під час різноманітних спільних дій: хвиля, реакція на гру чи фанатів суперника, просто ідіотські речі як “хто не скаче, той москаль”… Всі люблять відчувати силу і єдність. Перебування на стадіоні під час гри її дає тоді як у реальному житті ці особи переважно не мають суспільної ваги. Працює підняття самооцінки – крім участі у спільних діях можна привернути увагу інших своїм виглядом чи хтось підхопить твої кричалки… А от при домашньому перегляді толку мало. Єдине спільне – привід побухати і поматюкатися. Але це чомусь вважається нормальною поведінкою осіб чоловічої статі.
Звичайно, “справжні чоловіки” будуть заперечувати більшість сказаного, але чхав я на їхню думку:)

Posted by | View Post | View Group
Comments are closed.